Спершу, перед тим як приступити до найголовнішого - методу фіксації Інформації та впорядкування її в знання, ми розглянемо сам метод, на якому все базується.
Протягом 20 століття німецький соціолог Ніколас Луман за 40 років своєї плідної наукової праці пише 70 книг та 400 наукових праць. В мене зразу ж виникає питання: "ЯКККККККККК?"
І це не просто щось складене на швидку руку, серед системи соціологічних знань він вважається справжнім класиком. Він визнаний найбільш впливовим соціологом 20 століття.
Що ж, давай його запитаємо:
Пане Ніколас, скажіть нам, будь ласка, в чому ж Ваш секрет?
Я не придумую все самостійно. Велика частина роботи відбувається в моєму Zettelkasten. Я зобов'язаний своєю продуктивністю саме цьому методу
От і чудово, цей добрий пан здав нам свій метод, давайте розбиратись детальніше:
Луман описує Zettelkasten з кількох боків. Іноді він називав його партнером для бесіди або другою пам'яттю, кібернетичною системою, жуйкою, а іноді відстійником.
Почнемо зі слова "Zettelkasten". Воно прийшло з прагерманської мови і складається з двох коренів: "Zettel" означає нотатка або листок паперу, і "Kasten" - коробка. Zettelkasten у такому разі це просто коробка з нотатками, яку часто називають картотекою.
Zettelkasten Лумана був предметом меблів. Це шість стелажів, у кожному з яких по чотири дерев'яні висувні шухляди, заповнені до країв паперовими нотатками. Ось який він мав вигляд:
Але ми ж не будемо також так робити і за ним повторювати, правда ж? Чи бігти в меблевий магазин та замовляти такий комод?
Все вірно, ми будемо використовувати сучасні цифрові технології, а саме - спеціальне програмне забезпечення.
Але спершу, озвучу головну проблему, яку ми збираємось побороти:
Коли ми читаємо - більшість людей прочитує, ознайомлюється, вважає, що засвоїли Інформацію і впорядкували її знання. Але такі нейронні зв'язки дуже склабкі і коефіцієнт корисної дії наближається до 0. Саме тому часто в людей процес читання не пов'язаний із задоволенням. Якби все, що вони читають приносило їм безпосередню користь - воно зразу ж би підкріплювалось задоволенням. Ми так влаштовані.
Як виглядає стандартна схема споживання Інформації з книг:
Саме за допомогою такої схеми засвоєння Інформації в знання ми отримуємо дуже низкий ККД (тобто властивість цієї Інформації засвоюватись та перетворюватись не просто в мертвий груз, а в рецепти до виконання подальших дій чи бачення світу).
Ти не подумай, читати книги - ЦЕ ВЖЕ ДУЖЕ ДОБРЕ. Але для Люденс - це не достатньо. До Люденс в мене був свій метод конспектування, який досить добре дав мені можливість засвоїти якісь фундаментальні книги, які мене сформували і зробили мене тим, ким я є зараз. Умовно він виглядав ось так:
Спочатку я перший раз перечитував книгу, щоб сформувати початковий "образ" про неї. Коли для мене відкрився світ аудіокниг, я почав слухати по 2-3 аудіокниги в тиждень, щоб розвідати світ Інформації та розширити свій світогляд по всіх можливих темах.
До книг, які я сприймав як "фундаментальні", я повертався ще раз, але цього разу точно в режимі письма і зразу ж конспектував. Спочатку це був лінійний конспект, як нас навчали в школах чи в університетах (ніякої альтернативи я на той момент не знав), далі, після прочитання книги "Супермислення" Тоні Бюзена, я зрозумів, що сам сухий текст задіює лише ліву півкулю і якщо не буде схематичної подачі, то нічого з того не вийде, Інформаціє буде на якомусь поверхневому рівні затримуватись на рівні пам'яті, але справжнього розуміння ніколи не буде.
Розуміння - це бачити світ по-новому.
Саме так, наш Розум відповідає за те, що всю зібрану з органів чуття Інформацію впорядковує в сприйняття. От коли він пропускає через свої нейронні шляхи ці сигнали, вони переломлюються через нашу лінзу сприйняття. Розуміти - це налаштовувати свою лінзу сприйняття так, щоб тепер і надалі всі вхідні сигнали переломлювались так, як ми навчились по-новому. Тому ми буквально починаємо "бачити" світ не таким, як було до вивчення цієї Інформації.
А половини мозку (лівої півкулі) для цього аж ніяк не достатньо.
Тільки, застосувавши дві півкулі ми починаємо перепрограмовувати те, що ми в Люденс називаємо Розумом.
Тому, вся ця формальна освіта, яка грунтується на методах взаємодії з лівою півкулею є такою відстійною.
Вперше, коли я застосував свій новий метод, вивчений завдяки Тоні Бюзену і його книзі Супермислення, я почав вести всі свої конспекти спочатку в символьному вигляді, а пізніше оформляв одну тему на одну інтелект-карту.
Це ще були часи навчання в університеті, 4й курс. Одного разу я підготувався до семінару своїм способом і викладачка дала мені завдання розповісти тему для аудиторії. Я вийшов і почав будувати інтелект-карту на дошці, покроково програмучи унікальним символом кожне розгалуження та позначав зв'язки.
Перше, що мене вразило - це робота моєї пам'яті. Все як говорив Тоні - я пам'ятав предмет не тому, що я його завчив (як вірш), а тому що я на асоціативному рівні вловлював сенси, які були прикріплені до певних символів. Вся Інформація мала своє місце в структурі і була зв'язана з іншими для легкого переходу.
Якщо хтось веде лінійний конспект, то він може згадувати виключно в тій послідовності, яка була представлена в матеріалі і щоб добратись до потрібної одиниці Інформації - він умовно піднімає з пам'яті всю послідовність.
Мережевий спосіб, який я тоді опанував, дозволяє рухатись в будь-якому ієрархічному напрямку. Є центральний образ і від нього вже йдуть розгалуження. Це дуже класно і тоді для мене це був справжній прорив.
А Інформацію, яку я виклав на семінарі, більшість з аудиторії запам'ятала і на модулі отримали найвищі бали саме по цій темі. Я зрозумів, що я відкрив щось унікальне. Відтоді мій процес роботи з Інформацією базувався саме на цьому підході.
Ось приклад того, як я конспектував книгу "7 звичок найдзвичайно ефективних людей" Стівена Кові:
До того, я її 5 разів прослухав в аудіо і 2 рази прочитав і один раз лінійно закоспектував.
Цього разу я її прочитав, законспектував символічно як на фото і перетворив цілу, доволі велику книгу, яку автор писав близько 25 років в одну інтелект-карту:
І тільки після цього моменту я реально став одним цілим з нею. Я відчув як вона просочувалась через мене, я почав писати свій перший блог в соц.мережах і мені вже не потрібно було звертатись до конспекту, щоб витягти Інформацію з нею. Вона вже була в мені, на нейронному рівні і легко асоціювалась.
Але, в середині 2023 року, коли я повернувся з армії і вирішив писати свою книгу "4 елементи", я зрозумів що цього не достатньо. Ту книгу, яку я хотів написати - вона мала б бути не просто книжечкою для самоствердження, продаж, поділитись досвідом і порозказувати історії.
Я хотів написати щось фундаментальне, щось на рівні Кові чи "Атомних звичок" Джеймса Кліра, яка нещодавно захопила всіх.
Але я не зміг. Цього методу, яким я оволодів на 4му курсі - в 2011 році (12 років тому) - було не достатньо, він вже відпрацював своє і я йому дуже вдячний. Він реально вивів мене на новий рівень роботи з Інформацією і перетворення її в знання та розуміння.
Був лише один мінус - він погано працює з вивченням мов.
Саме тому, я легко працюю зі всією Інформацією, яка добре асоціюється зі всім, що є в Реальності, а от з тим, що реально треба завчити - мови, вірші, точні тексти, точні цифри - я перестав працювати. Моя пам'ять так розслабилась в цьому плані, що настала пора її тренувати.
Десь в 2016 я натрапив на додатки-тренажери мозку, які дали змогу підтягнути свій рівень пам'яті до задовільного, але це вже зовсім інша історія.
Так ось, потрібно писати книгу, в уяві вона є, хочу зробити її фундаментальною, а пишеться вона на рівні публікацій. Нічого фундаментального з такого письма не вийде. Тому тепер я переходжу на новий рівень, який називається Zettelkasten. Саму суть того як він працює і як я його буду надалі використовувати - опишу в завтрашній статті ;-)
Comments